«До сих пор матрёшка остаётся одним их самых желанных сувениров для иностранцев, приезжающих в нашу страну. Она считается таким же символом страны, как борщ, медведь или гармошка».
Так зазвичай стверджують росіяни. Щоправда як мінімум в одній складовій свого національного его, як відомо, вони виступають крадіями і, так, це український борщ, що підтверджується ЮНЕСКО внесенням 01 липня 2022 року українського борщу до списку нематеріальної культурної спадщини цієї високоповажної організації. По цьому крапка. Але не по всьому іншому.
Як виявилось і в цьому, здавалося б аксіомному ствердженні про російське походження цього символу Московії, не все так просто. Для початку скажу, що «Матрьошці», цьому символу, як дехто стверджує, «тисячолітної» росії трішки більше за 100 років. При цьому є дві версії її походження.
Відповідно до першої версії, вважається, що російська дерев'яна розписна лялька з'явилася в 1890-х роках, коли бурхливий економічний та культурний розвиток країни супроводжувався підйомом національної самосвідомості та інтересу до російської культури. У цей період у Російській імперії виник художній напрямок, відомий як «російський стиль». Його послідовники, зокрема, займалися відродженням та розвитком традицій народної селянської іграшки.
Перша виготовлена в 1890 році В. П. Звьоздочкиным і С. В. Малютіним восьмимісцева лялька, що отримала назву «Матрьона», являла собою круглолицю селянську дівчину у вишитій сорочці, сарафані і фартуху, накриту квітчастою хусткою, в руках у якої був чорний півень. За дівчинкою з чорним півнем йшов хлопчик, потім знову дівчинка. Всі фігурки відрізнялися одна від одної, а остання, восьма, зображувала сповите немовля. У 1890 році почалося їх масове виробництво як іграшок та сувенірів.
До цього моменту всі версії сходяться, а ось далі…
А далі починаються цікавинки, оскільки починається диспут, де народилась ідея іграшки в іграшці, і власне самої «матрьошки». Поборники автентичності національної російської іграшки свідчать, що історія розкладних іграшок в Московії сягає XVI-XVII ст., коли майстри робили пасхальні яйця, що вкладались одне в одне. Окрім того стверджується, що згідно спогадів майстра В.П. Звьоздочкіна, форму матрьошки придумав він сам, і практично відразу (через рік-два після винаходу) лялька була направлена на Паризьку виставку 1900 року, де й здобула всесвітню славу. Як бачимо вже на цій стадії у різних джерелах йде різночитання, одні кажуть про 1890 рік винаходу, коли, мовляв, В.П. Звьоздочкін працював на купця Саву Мамонтова в московській майстерні «Дитяче виховання», інші дослідники стверджують, що на Мамонтова той став працювати лише з 1898 року. Ну якось так, ніяково.
Але що ж до другої версії, також досить популярної. Як раз десь в цей період до колекції Мамонтова а потім і до його майстерні якимось чином (це вже не так важливо) попадає японська іграшка, яка і стала прототипом російського «чуда свєта». Так, це не перебільшення, саме так матрьошку дехто з росіян і називає))
Не вірите? Цитую: «Русская матрешка – настоящее чудо света. Настоящее, поскольку была и остается творением человеческих рук. Чудо света – потому что удивительным образом игрушечный символ России перемещается по всему миру, не признавая никаких расстояний, границ, политических режимов» - https://www.vipdoll.ru/история-матрешки/. Так і хочеться додати путінське: «граніци рассіі нігдє нє заканчіваются». Ага.
Ну та ладно. Сьогодні про матрьошку. І про її японський… прототип, чи аналог, чи просто щось віддалено схоже?
Справа в тому, що як прототип матрьошки прихильники японської теорії її походження приводять кілька іграшок. Це Дарума, оберіг на удачу,
лялька Кокеси, яка за свідченнями деяких дослідників спочатку виглядала як традиційна матрьошка і з однієї великої можна було дістати кілька маленьких, пов’язана зі страшною традицією бідних селянських родин вбивати новонароджених (так би мовити лишніх) і як правило це були дівчатка.
Ну і ще одна лялька, яку називають то Фукурама, то Фукурокудзю – японського божка одного з японських семи богів щастя.
До речі я не здивуюсь, що саме вся ця група японських ляльок з колекції Сави Мамонтова надихнула російських майстрів і художників на створення чогось свого, схожого. У однієї взяли принцип розбірності, у другої форму, у третьої гендерну приналежність і особливості розпису.
Ось і вийшло у підсумку «російське чудо світу».
Щоправда, як це водиться у росіян, нині ті гордяться тим, що фактично їм вже і не належить на чому заробляють інші. Так, я про китайців, які збудували в Маньчжурії ціле місто Матрьошки. З найбільшою у світі 30-метровою Матрьошкою. Навколо "головної" Матрьошки стоїть 8 Матрьошок поменше, і 200 невеликих Матрьошок. Загальна площа цього туристичного об'єкту складає 540 000 м2.
Поблизу Харбіна є місто Імяньпо. Ще у 2012 році у виробництві Матрьошки тут брало участь близько третини мешканців. В Імяньпо знаходяться 62 фабрики Матрьошок, включаючи: 17 заводів, 31 майстерню з розпису, 14 фабрик з дерева. Річний обсяг продажу - майже 15 мільйонів одиниць, дохід - близько 300 мільйонів юанів (приблизно 45 мільйонів доларів).
Вони продаються у всьому світі. На Старому Арбаті у Москві майже 90% Матрьошок – китайські. Але і це не все, у колишньому центрі матрьошечного виробництва, Сергієвому Посаді, діють китайські виробництва Матрьошки.
Ось так, доки росія надимається своєю величчю, інші на цьому заробляють.
Тож чия матрьошка?
