«МЫ ГОЛОСУЕМ ЗА «…», НО СНОВА В МОДЕ «…..»

 

 

Коли читав на зорі юності роман Орвелла «1984», все в ньому мені здавалось досить важким, антутопічним і вже, на щастя, неможливим. Навіть радянська сталінська іпостась була вже в далекому минулому. Його зовнішні прояви, як то скорочення у вигляді численних абревіатур та скорочень, що так добре асоціювались з орвелловським ангсоцом та новоязом були вже в далекому минулому, а що вже казати про тоталітарні аналогії. Здавалося б…

І коли після 2014 року багато поглядів знову звернулось до цього епохального твору, порівняння з російською дійсністю видавалось таким собі, скоріш прикольним, але все ж досить далеким від, як сказали б філологи, «змісту прочитаного».

Але, вочевидь, автору орвеловського новітнього плагіату, старшому брату (ну так мабуть він сам про себе думає) все ж забажалось внести свій вклад в екранізацію видатного твору, при цьому створивши реаліті-шоу за сюжетом «1984».

На жаль, автор виявився досить посереднім талантом, тому як казав перший український президент «маємо що маємо». Але плагіатор старається,  намагається у всьому наслідувати автора. Ось дійшло вже і до заборони слів.

Звичайно до оригіналу в плагіаті ще далеко, під забороною лише слова «війна» та «мир», але плагіатор стрімко виправляє ситуацію, і, вірю в нього, на цьому не зупиниться.

 

У ХІХ ст. Володимир Даль склав «Толковий словарь велікорусского наречия русского языка», в якому нараховувалось 200 тис. слів. В часи Орвелла в СРСР був складений новий словник, під редакцією Д.М. Ушакова, який натомість скоротився більше ніж у 2  рази (90 тис. слів).

Гадаю на цьому не слід зупинятись, ібо ідеал  - ось він:

«Ми знищуємо слова – десятками, сотнями щодня. Якщо хочете, то залишаємо скелет з мови. /.../ Чи знаєте ви, що новояз - єдина мова в світі, словниковий запас якої з кожним роком скорочується?/.. В результаті всі поняття поганого і хорошого будуть описані тільки шістьма словами, а по суті, двома" ("1984", частина 1, 5)

 P.S. І наостанок кілька цитат, якщо хтось сумнівається у схожості сюжетних ліній:

 «Хто керує минулим, той керує майбутнім. Хто керує сьогоденням, той керує минулим».

«День за днем і мало не хвилина за хвилиною минуле приводиться у відповідність до сьогодення».

«Історія — пергамент, написи на якому в міру потреби стирають і переписують. А коли справа зроблена, фальсифікацію вже не доведеш».

Чи не такими принципами керуються деякі московські «історики»?