ФРАЗА ПРО ДАТУ
3 березня 1861 року після провальної Кримської війни, яка показала всю відсталість політичної і економічної системи російської імперії, російський імператор Олександр II підписав маніфест про скасування кріпацтва.
Через півтора століття у 2014 році голова Конституційного суду росії Валерій Зорькін у своїй статті для Російської газети «Суд швидкий, правий і рівний для всіх» визнав, що селянська реформа стала провальною, оскільки вона була половинчастою, звільнивши селян від влади поміщиків водночас посиливши їх залежність від громади. Але в той же час Зорькін жалкує за кріпацтвом, так як «Дещо така реформа дуже болісно обрушила в російському суспільстві. Некрасов дуже точно висловив цю думку так: «Розпався ланцюг великий, розпався і вдарив одним кінцем по панові, іншим - по мужику». Який «ланцюг великий» зруйнувала реформа? Вона зруйнувала вже і без того помітно ослаблий до цього часу зв'язок між двома основними соціальними класами нації - дворянством і селянами. Попри всі недоліки кріпацтва саме воно було головною скріпою, що утримувало внутрішню єдність нації. Не випадково ж селяни, за свідченням істориків, говорили своїм колишнім панам після реформи: «Ми були ваші, а ви - наші».
Кріпацтво має дуже давню історію. Початки його ведуть свою історію від Русі на сході Європи до англійських вілланів на її заході.
Але:
В Англії кріпосне право в більшій частині ліквідовано вже в XIV ст.
В Іспанії остаточно – в XV ст.
В Нідерландах на більшій частині території країни селяни отримали свободу до 1500-х р.
В імперії Габсбургів селянська реформа розтягнулась більше ніж на півстоліття - 1781 до 1848 р.р.
В Україні на території Литовської держави до середини XVI століття було покріпачено до 20 % селянства. Після об'єднання Литви з Польщею за Люблінською унією 1569 р. українське селянство було повністю закріпачено артикулом короля Генріха Валуа 1573 р. і Литовським Статутом 1588 р.
Селянсько-козацькі повстання й особливо Хмельниччина значно послабили феодально-кріпосницьку систему в Україні, але не знищили її. Маєтки вигнаних польських магнатів і католицької церкви перейшли під оруду «Скарбу Війська Запорозького». Чимало колишніх кріпаків було, зокрема, перетворені на посполитих селян (підданих Війська Запорізького низового).
Однак з посиленням влади російської імперії на території України кріпацтво остаточно було юридично оформлене указом Катерини ІІ 14 травня 1783 р.
Що ж далі?
Селянська реформа в російській імперії розтягнулась аж до початку ХХ ст. Достатньо вказати, що викупні платежі за селянські наділи стягувались аж до 1917 р.
А після 1917 року, як ми знаємо, селянство було повторно закріпачено. До слова паспорти радянські селяни отримали лише у 1975 році.
Тож цілком зрозумілий страх російського чиновника перед можливістю вільного вибору особистості . А якщо вона вибере не тих хто наразі при владі, а якщо вона вибере не Москву, а Улан-Уде, наприклад? Аморфну масу населення для московської еліти краще тримати в узді, інакше почнуть утворюватись інші осередки сили, такі небезпечні для імперської влади.
Але таки почнуть. Кріпосництво в сучасному світі це анахронізм!!!
