Скажіть, ну чому всі тоталітарні режими, як би один від одного не відкараскувались у своїх діях так схожі між собою? При цьому крадуться навіть окремі ідеї, вислови, фрази. Про що сьогодні мова?
Так про те, що знову з глибин пропаганди минулого витягнутий черговий «пропагандистський шедевр» - «Полякі вивозят украінский черназьом». Але ладно б лише поляки, виявляється що бізнес з вивозу черонозему з України прям поставлений на поток. Не вірите? Ну добре, давайте по порядку.
У лютому поточного року під час зустрічі із представниками мілітарної молодіжної організації «Юнармія» на честь 80-річного ювілею Сталінградської битви президент росії Пу заявив про те, що Україна нібито «займалася і займається» продажем родючого шару землі за кордон. Більш того, український чорнозем нібито вивозять до країн Європи разом із останками солдатів Червоної Армії, які воювали у Другій світовій війні.
До такого «висновку» він, мовляв, прийшов після того, як йому розповіли історію про те, що один німецький фермер у себе на ділянці у 2021 році знайшов медаль «За відвагу», яку передав на росію. При цьому вже на стадії зав’язки сюжету робиться висновок, що «медаль, швидше за все, потрапила до Німеччини внаслідок продажу українського ґрунту». На підставі чого не зрозуміло, хоча представниками мілітарної російської організації «Юнармія» було встановлено власника медалі, і те, що він загинув на території правобережної України у 1944 році. Для москалів висновок напросився сам по собі – там, на Правобережжі, його останки згребли разом з грунтом націоналісти і продали німцям. «Московитський піпл схаває», так?
На думку відразу приходить кучмівське – «Це вже ж було!!». Але от часи вже не ті, московські пропагандони!! Це раніше можна було вішати на вуха довірливих радянських громадян про вивіз українського чорнозему німецькими нацистами до фатерлянду. Вони вірили, тому що звідки ще можна було брати хоч якусь інформацію, як не з передовиць «Правди»?
Та й врешті, чому б і ні, думалось пересічним, продовольство, людей, руду вивозили, а тут чорнозем, один з головних українських символів. Одного лиш не розуміли, що везти землю за тисячі км. під час війни, яка б вона була не родюча це ну дуже неефективно, оскільки вона не дасть миттєвий ефект, так необхідний в умовах військової економіки. Саме тому нацисти надавали перевагу транспортуванню до Німеччини продовольства і руд перед українським черноземом.
Але ж який зв'язок?! Нацисти і чорнозем, цю тему можна і через 80 років експлуатувати.
І ось народилась емоційно ерегована історія про радянського солдата, останки якого кляті «бєндєровци» разом з землею (уявляєте, як екскаватор згортає родючий шар, разом з кістками воїнів…) ось так цинічно продають до ще клятішої Європи. Вже бачу священний гнів московитської популяції і шеренги з колонами, що вистроїлись до військкоматів. Втім останнє не точно.
Ну а що ж насправді? Так, Віктор Голубєв, історія про медаль якого «За відвагу» так активно експлуатується російськими пропагандистами і самим Пу, справді існував, і він справді отримав медаль у боях в Ростовській області, і справді загинув в Україні. Одне лиш але… Загинув він явно не в «націоналістичному кублі» на правобережжі України, а в районі села Ашкадан Красноперекопського району Кримської Автономної РСР, де його і поховали. То може самі московити, окупувавши Крим почали продавати місцеві грунти наліво і направо? Однак ми ж не вони, і експлуатувати цю ідею не будемо, тим більш що на Перекопі з чорноземами якось не задалось.
Але московити не були б нащадками Орди, якби не намагались висмоктати з теми по максимуму. Тому до німців, які покушаються на святая українців (за думкою росіян), чорноземи, додались ще у 2015 році шведи, які ніби то намагались прикупити від 50 до 100 млн. тонн української земельки по 5 єврів за тонну. Цікаво, що тема ця, як бачимо, починає експлуатуватись коли Московія сама веде агресивну війну.
Втім тема продажу грунтів постійно спливала і в українському інформпросторі. Так у 2017 році український депутат Олександр Мушак розповідав, як «катарські інвестори планують скупити святу українську землю. А далі — вивезти її до себе. За грошима питання не стане. Всього для покриття провінції Еш-Шамаль 40-сантиметровим родючим шаром необхідно 500 млн тон українського чорнозему», — стверджував Мушак.
Гадаю ці історії варті лиш згадки, як приклад того, що росіяни, і в тому числі на українському політичному полі, здавна намагаються розкрутити цю тематику.
Ну і одним з останніх прикладів є березневі повідомлення про вивезення поляками херсонських грунтів до Польщі. Можна було б знехтувати, маючи такі «правдиві» приклади, але ж вже й відео транслюють. Щоправда відео таке собі. Бачимо розчистку грунту під якесь будівництво (хто ж бо буде перемішувати чорнозем з породами, що залягають глибше, потім бачимо салон авто і дорогу, може і в Польщі. Але яке авто? Хоча типу мається на увазі те, що завантажувалось десь на Херсонщині… ну ну. Давайте просто торкнемось пари цифр.
Фахівці Інституту землекористування НААН України стверджують, що за останні десятиліття українські землі сильно деградували – за рівнем кислотності, засоленості, солонцюватості українські ґрунти перебувають у передкризовому стані. Розорювання земель у державі сягає в середньому 54%, а в деяких областях – і більше, тоді як середній показник у європейських країнах – 30-35%. Високий ступінь розорювання земель призводить до високого рівня виснаженості землі, внаслідок чого колишні родючі ґрунти стають непридатними для сільського господарства.
Ну і ще одне. Середня врожайність, зокрема, пшениці у Польщі сягає 8 т/га, а в Україні - 4,4 т./га. Питання задачі: чи потрібні полякам виснажені українські грунти?
Тож як бачимо, світ давно вже живе у ХХІ ст., де інтернет, де важко збрехати щоб не втратити репутацію, але все це не для людей родом зі століття двадцятого, а то й дев’ятнадцятого.
