Щойно The New York Times і Reuters повідомили, що Міжнародний кримінальний суд планує порушити дві справи про воєнні злочини РФ в Україні і запитуватиме ордери на арешт кількох росіян від московитів надійшла швидка реакція. Прес-секретар Пу Песков повідомляє, що Московії за великим рахунком, м'яко кажучи, все одно на будь-які рішення міжнародних судових органів і, зокрема, МКС.
Давайте спробуємо розібратись, чому Песков такий наглий і, власне, який би мав бути судовий орган уповноважений на вирішення таких питань.
Передусім щодо Міжнародного кримінального суду. В його компетенцію входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. Тобто вроді здавалося б все добре. Але... Справа в тому що Московія (російська федерація) після того, як у 2016 році МКС визнав ситуацію з Кримом і Севастополем рівнозначною міжнародному збройному конфлікту між росією та Україною, Пу відкликав підпис Московії видав наказ про вихід Російськой Федерації з-під юрисдикції суду.
Навіть Україна так і не ратифікувала Римський статут, і тому не є учасницею Міжнародного кримінального суду. Чому так сталось? Зокрема міністр юстиції висловлював побоювання, що що Міжнародний кримінальний суд почне розслідувати справи проти українських військових. Тому що українських військових легше дістати, простіше затримати, аніж російських. Бо росія поза компетенцією Міжнародного кримінального суду.
Та що там говорити, коли навіть США є одним з найзапекліших противників цієї інституції, і також під приводом захисту своїх військовослужбовців і громадян, або громадян з числа союзників США, затриманих на території якоїсь держави за ордером МКС.
Тож якщо намагатись бути об'єктивним, навряд чи варто розраховувати на сприйняття рішень цього суду усім світовим співтовариством, які ці рішення не були справедливими. На сьогодні 123 держави є учасницями Римського статуту. 31 держава підписала, але не ратифікувала його. Зокрема, це Ізраїль, Вірменія, Сполучені Штати Америки, а також Україна.
То які ж міжнародні органи могли б бути уповноважені для суду над військовими злочинами московитів? Міжнародний суд ООН? Навряд, оскільки сторонами в справах, що розглядаються Судом, можуть бути тільки держави (тобто він не має повноважень судити окремих військових злочинців чи злочинних політиків).
На що ж він уповноважений?
- розглядати правові суперечки між державами, що пов'язані з порушенням міжнародних договорів і зобов'язань або виникають при їх тлумаченні
- ухвалювати обов'язкові до виконання рішення за всіма спорами, які передаються державами на його розгляд.
- давати консультативні, що не мають обов'язкової сили вироку з правових питань на прохання Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки і інших органів ООН з дозволу ГА ООН.
Як бачимо і тут ніяк. Але які ж тоді є міжнародні судові установи взагалі? Де шукати, як кажуть, правди?
Давайте згадаємо які були і до цього часу існують міжнародні суди:
Міжнародний воєнний трибунал в Нюрнберзі
Міжнародний воєнний трибунал для Далекого Сходу
Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії
Міжнародний трибунал щодо Руанди
Міжнародний суд
Міжнародний трибунал ООН з морського права
Європейський суд з прав людини
Трибунал з морського дна
Як бачимо військових злочинців судили спеціальнно створені міжнародні трибунали. Утворитись вони можуть виключно (мабуть?) на базі ООН. Навряд чи їх можна буде утворити без відповідної підтримки Ради Безпеки ООН, але ж там право вето росії... Хіба що спробувати продавити створення такого трибуналу через Генасамблею ООН, де та не має права вето. Головне заручитися підтримкою не лише європейських країн, а й інших: потрібно мінімум 90 голосів представників країн, які не є членами ЄС.
Навіщо ж тоді взагалі говорити про МКС, спросите ви? Передусім тому, що це дасть змогу на міжнародному рівні посилити та інтернаціоналізувати національне розслідування та переслідування за скоєння злочину агресії проти України.
19 січня у Страсбурзі Європарламент більшістю голосів ухвалив резолюцію щодо створення спеціального міжнародного трибуналу для переслідування злочину агресії проти України, скоєного політичним та військовим керівництвом росії та білорусі.
Можливо це початок важкого і довгого, але плідного шляху, на якому за злочини проти людяності знайдуть своє покарання і російські військові злочинці, і злочинні російські політики, і російські пропагандисти, які зробили можливим створення в росії фашистської тоталітарної держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар