День Державного Гімна України

Вперше пісня «Ще не вмерла Україна» була публічно виконана 10 березня 1865 року у місті Перемишль, що нині знаходиться на території Польщі. Відбулося це саме з нагоди урочистостей до річниці смерті Тараса Шевченка.

Сам же вірш був написаний Павлом Чубинським восени 1862 р. Його побратим – Леонід Білецький – у своїх спогадах розповідає, як на дружній вечірці з сербами, в київському будинку купця Лазарева ті  заспівали сербську пісню, де були такі слова: «...Серце біє і кревліє за свою свободу...».  На Чубинського вони справили таке величезне враження, що він вибіг до суміжної кімнати, а через півгодини по тому вже з’явився з текстом «Ще не вмерла Україна...».

Так же слова вірша перекидають місток до творчості Тараса Шевченка, у якого

«...Було колись – в Україні

Ревіли гармати;

Було колись – запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу і волю...»

 Музику до вірша Чубинського одразу після його створення написав друг і однодумець Микола Лисенко. Створена на його мелодію пісня набула певного поширення на Наддніпрянщині і час від часу звучала до початку XX ст. Згодом музику до вірша П. Чубинського створив і К. Стеценко. Проте остаточно пісня-гімн «Ще не вмерла Україна» утвердилась у свідомості українського народу саме в співавторстві П.Чубинського і М. Вербицького.

 

З моменту створення і до проголошення Незалежності України пісня «Ще не вмерла Україна» була гімном низки державних утворень, що існували на території України:

Української Народної Республіки;

Західноукраїнської Народної Республіки;

Карпатської України.

 Лише через рік після проголошення незалежності України у 1992 році пісня «Ще не вмерла Україна…» стала Державним гімном. А закон про Державний Гімни України був прийнятий взагалі у 2003 р.

На відміну від пісні Павла Чубинського до гімну внесені зміни, запропоновані другим президентом України Леонідом Кучмою, зокрема:
В оригінальному тексті  -

«Ще не вмерла Україна,
І слава, і воля!»

В Гімні –

«Ще не вмерла України і слава, і воля».

Також за пропозицією Кучми до Гімну були включені лише перший куплет та приспів, оскільки в другому куплеті  є слова «Станемо, браття, у бій кривавий від Сяну до Дону». Справа у тім, що коли був написаний вірш, ці землі були етнічно українськими, та згодом західні землі відійшли Польщі, східні — Росії.

 Як національний гімн пісня «Ще не вмерла Україна» була визнана І. Франком, Лесею Українкою, українськими громадами за кордоном. Особливо знаковим було авторство пісні, адже її створили наддніпрянець і галичанин, що знаменувало соборність українських земель.

Протягом майже 200 років з моменту народження і до затвердження у статусі гімну текст «Ще не вмерла Україна» неодноразово змінювався. Навіть у 2022 році у Верховній Раді  був зареєстрований законопроект  про зміни до Державного Гімну. Зокрема пропонувалось наступне:

Процвітає України, її слава й воля!

Вже нам браття українці усміхнулась доля!

Гинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Бо пануємо ми, браття, у своїй сторонці.

 Приспів:

Душу й тіло ми зміцнили за нашу свободу,

Бо віками ми є браття козацького роду!

Чорне море нам сміється, дід Дніпро радіє

Бо у нашій Україні доленька квітніє!

А завзята праця щира всіх нас об’єднає

Пісня волі в Україні гучніше лунає!

 Оцініть художню складову пропозиції, ну і, звичайно, політичну.

Втім вважаю належну оцінку ініціативі дав Володимир Зеленський:
« Хочу сказати декілька слів і тим політикам, деяким депутатам Верховної Ради України, які абсолютно не розуміють, що відбувається у серцях наших людей. Настільки не розуміють, що аж придумали змінювати національний гімн. У мене питання до цих осіб: А що ви у своєму житті зробили такого, щоб у вас з'явилось моральне право змінювати слова гімну. Ви що, видатні поети? Може ви відзначились чимось у боях за Україну чи зараз час такий, що можна гімн міняти? І це треба, коли тобі захочеться..."

Від себе додам – можливо колись і постане така необхідність - підтвердити зміни в реальному бутті української держави змінами у Гімні. Вірш і пісня «Ще не вмерла Україна» були створені тоді, коли відчувалась гостра потреба самоідентифікації українства в національній державі. Здавалось би ми сьогодні маємо незалежну державу, але… є реальна загроза тимчасовості її існування.

У XVII ст. був період незалежності, але всі ми знаємо чим він закінчився. Тому саме в боях під Бахмутом «Ще не вмерла…» звучить як ніколи злободенно, і так же само злободенно це гасло звучатиме доти, доки ми не переможемо: москалів, корупцію, власну інфантильність і незацікавленість у суспільному добробуті, віддаючи перевагу власному комфорту. 

А там буде видно, виклики завжди будуть стояти перед Україною, перед українцями.