Як радянське кріпосництво вплинуло на розвиток радянської економіки?

«Соціал-демократи вимагають для народу 

повної свободи пересування та промислів», 

В. І. Ленін (Ульянов), 1903 р.

Колгоспна система і неможливість від неї втекти по суті відновили кріпосницькі порядки в СРСР.

Але на відміну від кріпосницьких порядків царської Росії, де кріпосний був зобов’язаний або панщиною або оброком, в Радянському Союзі були і панщина (робота за трудодні в колгоспі), і оброк. Так колгоспники були зобов'язані відпрацювати до 200 трудоднів у колгоспі. Крім цього, і чоловіки, і жінки в примусовому порядку використовувалися на лісозаготівлях, торфорозробках. Також кожен селянин зобов'язаний був шість днів на рік безкоштовно відпрацювати на будівництві та ремонті доріг. Чим не кріпосництво?

Окрім того, держава робітників і селян, що невдовзі протягом 1930-х років стала державою номенклатури, відбирала у колгоспів майже всю вироблену сільгосппродукцію. Вважалося, що селяни мають виживати за рахунок власного господарства та присадибної ділянки. Але особисті господарства селян теж обклали податком! Радянські економісти вирахували «річну прибутковість» корови, свині, кози, сотні землі. І податки постійно зростали.

Наприклад, у 1940 році розрахункова норма дохідності корови становила 600 рублів, а в 1948-му — 3500 рублів, свині — 300 і 1500 рублів відповідно. З цієї норми брали податок у розмірі 10—15 відсотків. Де людина мала взяти ці гроші, якщо зарплату їй не платили?! Але це ще не все.

Селянина зобов'язували виконати план обов'язкових держпоставок, яким держава обкладала кожне подвір'я! У 1940 році колгоспний двір був зобов'язаний здати в рік 32-45 кілограмів м'яса, в 1948-му норму підвищили до 40-60 кілограмів, поставки молока зросли з 180-200 літрів до 280-300 літрів на рік. У 1948 році кожен колгоспний двір також був зобов'язаний здати від 30 до 150 курячих яєць.

Радянське керівництво таким чином намагалось догнати і перегнати розвинуті країни, за рахунок селянства. На першій Всесоюзній конференції працівників соціалістичної промисловості у 1931 році Сталін сказав: «Ми відстали від передових країн на 50—100 років, тому маємо пробігти цю відстань у десять років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть». «Мужик — наш боржник. Ми закріпили за колгоспами надовго землю. Вони мають віддавати належний борг державі»,— заявив батько всіх народів. 

50-100 років. Згадайте успіхи економічного розвитку в царській Росії по скасуванню кріпосництва. Цікаво які ж стались «успіхи» після нового закріпачення? Якщо брати в макропоказниках,  начеб то видається не все так погано, особливо у порівнянні  з 1913 роком, з яким завжди проводилось  порівняння економіки СРСР в радянських школах.

В 1950 році СРСР мав 8,3% світового ВВП, через 20 років 10,7% світового ВВП, а в 1990 році – 7,9% світовому ВВП. При тому що і головний конкурент СРСР – США також дещо втратив позиції, з 27,3% у 1950 році до 22,5%  у 1990 році. Але це глобальні цифри, при тому взяті без урахування інфляції, які не скажуть про рівень життя населення. 

Зростання ВВП у відсотках до 1929 року.

Добре, візьмемо такий показник як ВВП на душу населення в доларах США:

СРСР:

• 1950: 1,259
• 1960: 2,367
• 1970: 4,308
• 1980: 6,057
• 1990: 6,599

США:

• 1950: 15,042
• 1960: 17,525
• 1970: 22,201
• 1980: 25,142
• 1990: 27,145

 Англія:

• 1950: 7,324
• 1960: 10,382
• 1970: 14,332
• 1980: 16,307
• 1990: 18,093

Німеччина:

• 1950: 2,798
• 1960: 5,650
• 1970: 11,141
• 1980: 15,438
• 1990: 18,766

Франція:

• 1950: 5,216
• 1960: 8,516
• 1970: 13,520
• 1980: 16,488
• 1990: 18,959

 

Реальний ВВП на душу населення, 1885-2008 рр.: США та Росія / Радянський Союз у порівнянні з світом (міжнародні долари та ціни 1990 р.)

По суті СРСР за показником ВВП на душу населення до 1990 року не зміг досягти навіть рівня Великобританії 1950 року. При цьому, стартувавши приблизно з однакових позицій після Другої світової війни, СРСР майже в три рази відстав від Німеччини за даним параметром.  

Але ж і в СРСР ВВП на душу населення виріс більш ніж у п’ять разів, скажете ви. Так, але куди витрачались ці кошти?

Згаданий нами період у зовнішній політиці характеризувався як «холодна війна». Країни активно переозброювались, збільшували свою військову міць. Ось тільки витрати були різними, в тому числі і відносно загального ВВП. Так якщо в 1950 р. СРСР витрачав до 4,9% свого ВВП на військові цілі, то в 1990 році – вже 12,4%, тобто більше ніж у 2,5 рази, тоді як США за цей же період збільшило свої аналогічні витрати з 4,2% до 5,9%, або лише на 40%. Бачимо що кінець СРСР у «гонитві озброєнь»  був закономірним підсумком. США просто загнали СРСР в цьому забігу.

Щоправда ми відволіклись від  теми закріпачення колгоспників, яке закінчилось у 1975 році, коли селянам таки дозволили вільне пересування територією країни, почавши безборонну видачу їм паспортів.

То якже в сільському господарстві вплинуло новітнє кріпацтво (звичайно не лише) на його ефективність?  Досить сказати, що у 1953  році в СРСР було зібрано менше зерна ніж у тому ж славнозвісному 1913-му.  Саме тому Хрущовим був кинутий клич щодо освоєння цілинних земель. Але й потому волюнтаристські методи управління сільським господарством призвели до того, що в 1961 році таки було проведено першу закупівлю зерна в значних масштабах – майже 700 тис. тон. Це у країні – в минулому одному з провідних експортерів сільськогосподарської продукції.  

Нам навіть важко уявити, що у 1961 році в Київській області збирали зерна менше, ніж в 1913 році. Тоді, за офіційною статистикою, з 504 колгоспів області лише у 25 платили людям грішми. А середньостатистичний колгоспник за один трудодень отримував аж 99 копійок, 300 грамів сіна, 600 грам соломи, 450 грамів картоплі і 2,8 кілограми зерна. І зрозуміло, що селяни менше всього дбали про потреби держави, а переймалися тим, як нагодувати власну родину, особливо за умов, коли були запроваджені жорсткі податки натурою з присадибних ділянок.

У 1963 році, за офіційними даними, СРСР зібрав ледве 107 мільйонів тонн зерна, як у 1940 році. Населення стало удвічі більше, а виробництво всього зерна – і продовольчого, і фуражного – залишилося на такому ж самому рівні. І саме у 1963 році вперше було завезено вже 3 мільйони тонн зерна з США, Канади і Аргентини. Ну і на завершення цифр залишається додати, що у 1990 році СРСР закупив вже аж 32 млн. тон зерна.

Ось так радянське кріпосництво, звичайно у спілці з авторитарно-адміністративною системою, не дали змоги реалізувати… а що, який  власне проект можна було реалізувати на базі європейсько-азіатської імперії? Нада подумать)